20 серпня спільнота “Навзаєм” провела “Навзаєм Talks” для культурних менеджерів (-ок), кураторів (-ок), митців (-кинь), представників (-ниць) інституцій. Обговорювали те, з якими викликами стикнувся культурний сектор за останні півроку, як повномасштабне вторгнення змусило шукати нові сенси та як використати нові можливості для розвитку української культури і мистецтва.
Ми структували результати цієї дискусії та створили нотатки для швидкого огляду того, що відбувається прямо зараз в культурному секторі.
Про наступні Навзаєм Talks та можливості для фахівців культурного сектору ви зможете дізнатись з Telegram-спільноти “Навзаєм”.
Результати Навзаєм Talks для громадського сектору.
Результати Навзаєм Talks для креативного сектору.
Пандемія, а зараз війна, тільки підкреслили слабкості, які існували і до того. Ми спостерігаємо зменшення фінансування з боку держави, розосередженість культурної спільноти, недостатню комунікацію про сучасну українську культуру за кордоном. І зараз потрібно багато надолужувати. Увага до України створює можливості для культурного сектору.
Недостатньо лише реагувати на зміни, коли вони трапляються. Потрібно культивувати культуру змін в організації, незалежно від контексту, щоб процес адаптації був постійним. Необхідно інвестувати час та ресурс у внутрішню комунікацію та стійкість команди. Під час гострих фаз кризового менеджменту - мати регулярні робочі зідзвони в команді, щоб синхронізуватися, підтримувати одні одних та планувати роботу. Вчасна та регулярна комунікація з командою дозволить швидше вийти з режиму кризового менеджменту в нормальну в даних умовах роботу.
Військовий стан обмежує роботу організаторів подій і змушує адаптуватися. Наприклад, зараз неможливі вечірки вночі через комендантську годину. Тому організатори почали популяризувати формат денних вечірок. Організація подій зараз потребує враховувати заходи безпеки та комунікувати про них аудиторії (розташування укриттів, алгоритм дій під час тривог тощо).
З іншого боку є проблема того, наскільки етично зараз проводити розважальні події, в країні де йде війна і щодня гинуть люди, або взагалі, наскільки доречно зараз проводити події в тому форматі, в якому вони відбувалися раніше. Мова йде про перевинайдення форматів взаємодії з аудиторією, враховуючи контекст, травматичний досвід, який пережили люди, та інше. Разом із тим культурні події носять і підтримуючий характер для українців. Баланс між цими двома факторами потрібно враховувати і в комунікації про культурні події з аудиторією. Все більше культурних подій та проєктів мають на меті також і допомогу окремим батальйонам чи конкретним військовим, на що збирають кошти своєю діяльністю. Культура зараз потрібна, тому що вона допомагає підтримати не тільки загальний стан людей, наповнює простір новими сенсами, а ще підтримує економіку, бо фахівці платять податки.
Будь-яка мистецька діяльність зараз сприймається через призму війни, навіть якщо вона не стосується війни напряму. Деякі попередні проєкти втратили актуальність і потребують переосмислення. Багато культурних ініціатив сфокусувалися на пріоритетних завданнях чи проєктах, відкинувши другорядні. Ідеї потрібно адаптувати, а іноді і перевинайти мову, якою про них говорити. З’явились нові теми й питання щодо того, як з ними працювати - що таке українська культура поза війною у світовому контексті, дестигматизація людей з Донбасу, повоєнна інвалідність, діти війни тощо.
Популяризація форматів із залученням ширшого кола людей у створення культурних продуктів під кураторством митців. Водночас мистецькі чи культурні проєкти не обов’язково мають ставати арт-терапією, а якщо й хочуть рухатися в цьому напрямку, то мають залучати компетентних експертів для адаптації форматів.